УКРАЇНСЬКИЙ    СПОРТИВНИЙ    ТУРИЗМ

ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: СТАТТІ :: КОНТАКТИ


з
віт про лижну спортивну мандрівку IІ категорії складності

карпати лижі похід турклуб

Зміст
1.
Паспорт маршруту

2.
Карта маршруту
3.
Учасники
4.
Заїзд-виїзд
5.
Графік руху
6.
Технічний, і не тільки, опис маршруту
7.
Короткі нотатки: спорядження для лижного туризму - суб'єктивний погляд
8. Підсумок і лещетарські істини
9. Фото з походу на Пікасі


Паспорт маршруту

Вид туризму: лижний
Район мандрівки: Карпати
Категорія складності: друга
Кількість учасників: 5 чол.
Терміни проведення: 19 – 27 січня 2008 р.
Тривалість активної частини: 9 днів
Протяжність активної частини маршруту: 171 км
Організатор: Турклуб
Пройдений маршрут: с. Кобилецька Поляна (373 м) - г. Кичера (976 м) - г. Апецька (1512 м) - c. Красна (416 м) - г. Угорська (1294 м) - хребет Полонина Красна - г. Климова (1492 м) - г. Сигланський (1563 м) - г. Топас (1548 м) - Тереблянське вдсх. (521 м) - хр. Боцварський Верх (1083 м) - пос. ГЕС на р.Ріка (389 м) - хр. Палений Грунь - г. Скеля (1039 м) - г. Волосянка (1234 м) - хр. Боржава - г. Кук (1361 м) - пер. Переслоп (938 м) - г. Магура-Жиде (1517 м) - г. Стій (1682 м) - р. Ждимир (480 м) - м. Свалява.

Карта маршруту

на гору >>>


Учасники:

Фото ПІП Дата народження Місто Досвід Обов'язки в групі
карпати лижі похід турклуб Горон Володимир Ярославович 25.03.81 м. Тернопіль 2 к.с. К., Карпати Керівник
карпати лижі похід турклуб Сапіга Сергій Ярославович 14.02.70 м. Тернопіль 2 к.с. У., Карпати Заступник керівника, ремонтник
карпати лижі похід турклуб Плішко Андрій Петрович 10.12.84 м. Тернопіль 1 к.с. У., Карпати Фотограф, відповідальний за спорядження
карпати лижі похід турклуб Жовтоголовий Андрій Романович 16.02.78 м.Чортків 1 к.с. У., Карпати Психолог-дієтолог
карпати лижі похід турклуб Коломієць Олександр Анатолієвич 09.10.80 Чернігівська обл., м.Борзна 1 к.с. У., Карпати Відповідальний за харчування

на гору >>>


Заїзд, виїзд

Заїзд і виїзд проводився із використанням залізниці і автобусного сполучення.
Дорога туди: 18.01.08 близько 22.00 з Тернополя потягом Івано-Франкіськ – Шепетівка до м.Коломия – прибуття о 7.00, а звідти о 8.00 потягом Коломия – Рахів до станції Рахів – прибуття близько 12.30. Звідти на рейсовому автобусі о 13.20 до с.В.Бичків, а вже звідси автостопом до с.Кобилецька Поляна
Дорога назад: 27.01.08 близько 12.00 рейсовим автобусом з Сваляви до Львова, звідки рейсовим автобусом до Тернополя.

на гору >>>


Графік руху

Дні Дати Ділянки маршруту Протяжність, км Перепад висот, м Ходовий час Характеристика шляху, примітки Метео
умови
1 19.01 с. Кобилецька Поляна (373 м) - г. Кичера (976 м) - табір №1 за г. Кичера (920 м) 6 372 – 976 – 920 м 2 год
30 хв
Спочатку стрімкий підйом по стежці, який з часом переходить на траверсуючу дорогу і виходить на хребет. Снігу обмаль, на хребті стаємо на лижі Тепло, дощ, мокрий сніг, туман.
Загальна статистика за день 6 +548 2 год
30 хв
2 20.01 табір №1 - г. Цунгу (1020 м) - г. Мезиділи (1189 м) - г. Апецька (1512 м) - г. Красний Грунь (1368 м) 16 920 – 1512 – 1368 9 год Рух по хребті з плавним набором висоти в зоні лісу. Після Мезиділів вихід на відкритий хребет. Тепло, туман, на Апецькій – сильний вітер, на спуску мокрий сніг переходить в дощ.
г. Красний Грунь (1368 м) - пот. Пасічний - табір №2 в с. Красна (416 м) 11 1368 – 416 5 год Спуск спочатку по відрогу хребта, а потім стрімко в низ. Далі захід в ліс і спуск до ріки. Рух річковою долиною без стежки і по завалах. Мокрий сніг. Йдемо на лижах.
Загальна статистика за день 27 +592//
-1096
14 год    
3 21.01 Відпочинковий день - - -

-

-
4 22.01 табір №3 в с. Красна - г. Угорська (1294 м) - хребет Полонина Красна (1350 м) - табір №4 на хр. Пол. Красна (1206 м) 17 416 – 1350 – 1206 9 год
25 хв
Стрімкий підйом на херебет з села Красна, а далі рух хребтом з плавним набором висоти. Снігу небагато, ідемо на лижах. При виході на хребет Красна – крига. Йдемо на лижах. Тепло, туман, під вечір починає холодати.
Загальна статистика за день 17 +934//
-144
9 год
25 хв
5 23.01 табір №4 - г. Климова (1492 м) - сідло 1254 м - г. Гропа (1494 м) - г. Сигланський (1563 м) - г. Топас (1548 м) - г. Восова (1378 м) - табір №5 на хр. Пол. Красна (1077 м) 27 1206 – 1492 – 1254 –1563 – 1077 10 год Рух по хребту. Хребет вкритий кригою, йдемо без лиж. До вершини Сигланський – значні перепади висот. Сонячно, вітряно, морозяно.
Загальна статистика за день 27 +595//
-724
10 год
6 24.01 табір №5 - г. Перехрестя (1143 м) - Тереблянське водосховище (521 м) 7 1077 – 1143 – 521 2 год
30 хв
Спуск з хребта, спочатку на лижах, а потім пішки. Хмарно, прохолодно.
Тереблянське водосховище (521 м) - хр. Боцварський Верх (1083 м) 5 521 – 1083 2 год
20 хв
Підйом на хребет, снігу мало, лижі тягнемо. Сонячно, тепло
хр. Боцварський Верх (1083 м) - пос. ГЕС (389 м) 5 1083 – 389 1 год
10 хв
Спуск з хребта на лижах Сонячно, тепло.
пос. ГЕС (389 м) - хр. Палений Грунь - табір №6 (1012 м) 6 389 – 1012 4 год
20 хв
Підйом на хребет, лижі тягнемо. В кінці стаємо на лижі. Хмарно, прохолодно.
Загальна статистика за день 23 +1251//
-1316
10 год
20 хв
   
7 25.01 табір №6 - г. Скеля (1039 м) - г. Коротище (1162 м) - г. Волосянка (1234 м) - хр. Боржава - г. Кук (1361 м) - пер. Переслоп (938 м) - табір №7 (1096 м) 32 1012 – 1361 – 1096 10 год
45 хв
Рух по хребту в зоні лісу з плавним набором висоти. Снігу достатньо, йдемо на лижах. В деяких місця – крижані поля, доводиться знімати лижі. Сонячно, прохолодно.
Загальна статистика за день 32 +349//
-265
10 год
45 хв
   
8 26.01 табір №7 - г. Граб (1378 м) - г. Магура Жиде (1517 м)  10 1096 – 1517 7 год Рух по хребту в зоні лісу. Йдемо пішки. Туман прохолодно, вітряно.
г. Магура Жиде (1517 м) - г. Стій (1682 м) 11 1517 – 1682 2 год Рух по хребту в зоні полонин, крига, йдемо пішки. Сильний вітер, розвиднюється.
г. Стій (1682 м) - г. Зенева (1385 м) - табір №8 (772 м) 7 1682 – 772 2 год Спуск з хребта спочатку по кризі а потім дорогою на лижах. Сонячно, прохолодно.
Загальна статистика за день 28 +586//
-910
11 год    
9 27.01 табір №8 - р.Ждимир (480 м) - р.Віча (280 м) 11 772 – 280 2 год
30 хв
Рух долиною ріки, спочатку на лижах, а потім – пішки. Мокрий сніг. Тепло, туманно, падає сніг.
Загальна статистика за день 11 -492 2 год
30 хв

на гору >>>


Технічний опис маршруту

Лижні мандрівки... – а що це ??? Це зовсім не те, про що ви подумали.
Це не Буковель з його кофортабельними будиночками, підйомниками, барами,
гелікоптерами і гірськими лижами зрештою. Це щось зовсім інше...

Коротка передісторія: давно мріяли поєднати в одній мандрівці хребти Полонина Красна і Боржава, а також відвідати Теребле-Ріцьку ГЕС. Зробити це взимку – мрія в квадраті. Для зручності заїзду був добавлений хребет г.Апецька. Так народився маршрут. Його складність була оцінена одразу, тому в мандрівці прийняли участь хлопці, що вже мали попередній досвід лижних походів. Основний наголос ставився на мобільність і легкість наплечників. Незважаючи на складні погодні умови дана тактика дала свій результат і мандрівка виявилась цікавою, спортивною і пізнавальною.

День 0 // 18.01.08 // заїзд: як завжди

карпати лижі похід турклуб
підготовка лиж в потязі

День виїзду пройшов традиційно. Збори наплечників, загального спорядження, продуктів, ремнабору, підготовка лиж. В цей похід ми беремо одну експериментальну модель – гірські пластикові лижі, перероблені на туристичні (кріплення і насічка). Якраз їх і доробляли до останнього. Як завжди не вистачило однієї години на підготовку – залишаємо справи в потяг. Пішки прямуємо на вокзал. Традиційно для лижних походів Тернопіль проводжає нас дощем, а ми з лижами викликаємо здивування перехожих. “Та нічого, ми ж в гори їдемо, там буде холодніше” – заспокоюємо самі себе.
Беремо квитки в загальний вагон потягу “Шепетівка - Івано-Франківськ”, або як кажуть: “Канзас-сіті – Сан-Франціско”. Платиш менше ніж в плацкарті, а отримуєш те саме – якраз для туристів (повний 12 грн., до Коломиї з Тернополя). Як завжди хтось один спізнюється на поїзд, але в кінці кінців – встигає, і як завжди - це Сергій. Нас уже четверо.
Як завжди смачний перекус в потязі, веселі розмови про майбутнє і здоровий сон на “ортопедичній” поличці.
Ага, ледь не забув, в Чорткові підсів Андрій і команда вкомплектувалася.
Єдине не “як завжди”, це відсутність дівчат в нашій групі. Але обраний маршрут обіцяє бути дуже спортивним, тому колектив суто чоловічий, щоб, як не пройдемо, не було перед ким соромитись :-).
День 1 // 19.01.08 // стою на асфальті в лижі я взутий, чи то...
Маршрут: с. Кобилецька Поляна (373 м) - г. Кичера (976 м) - табір №1 за г. Кичера (920 м)
Час руху: 2 години 30 хвилин
Пройшли: близько 6 км
Перепад висот: 372 – 976 – 920 м

карпати лижі похід турклуб
стартуємо, падає дощ
карпати лижі похід турклуб
стаємо на лижі
карпати лижі похід турклуб
перший раз на пластику

Цей день почався теж з “як завжди”.
Як завжди близько сьомої ранку виходимо на темний перон Коломийського вокзалу.
Похмуре небо плаче ріденьким дощем, а ми дрібними перебіжками ховаємося в череві будівлі.
Як завжди заходить міліціонер, пристально оглядає усіх з наплечниками на наявність колючих-ріжучих предметів. Він точно знає, що вони є у туристів - ножі, сокири, лижні палиці, голки з нитками, усього й не перелічиш. Та сьогодні йому ліньки вибирати собі жертву. Нервово потупцювавшись в залі очікування щезає в темряві.
Як завжди, вокзал сповнений бабусями, які щось везуть кудись і туристами, які чогось їдуть кудись. В поглядах одних і других читається повне нерозуміння іншої сторони. Та що поробиш – конфлікт поколінь :-).
Встигаємо дозаповнити спорожнілі термоси в кафе вокзалу. Окріп тут поки що дають безкоштовно, а можливо нам пощастило - як завжди.
Як завжди, близько 8.00 подають наш потяг – “Коломия-Рахів” – червона стріла. Запихаємось в нього.
Як завжди, нас плутають із лижниками, що їдуть кататись на гірськолижний курорт "Буковель", а ми, традиційно, гордо задерши носа кажемо, що ми в похід на лижах ідемо, а не кататись.
В потязі намагаємось доробити те, що, як завжди, не встигли зробити вдома. Гостримо сокиру, натфільком підчищаємо щілини для строп на кріплені. Наші дії, шуми і ворушіння викликають осуд певної частини вагону. Адже сьогодні свято. Я в принципі згоден з ними, але що поробиш. Сьогодні ще й дрова доведеться ввечері рубати, у туристів немає вихідних. А візит в гори, це вже візит ближче до Бога, і цього досить. Наведена аргументація заспокоює частину вагону. Тому працюємо далі і вже на під’їзді до Рахова завершуємо усі приготування. За роботою і двома смачними перекусами (кутя, налисники з йогуртом, тушена картопля і салат, бутерброди і пиріжки з капустою) дуже швидко пролетів час в дорозі. Ми на пероні в Рахові. Небо сіре і непривітне, це насторожує, проте ми ж в гори - там має бути сніг. Такі думки вселяють впевненість. Спочатку планували взяти машину з Рахова до Кобилецької Поляни, але ще студенська звичка до економії наштовхнула на іншу ідею: автобусом доїхати до Великого Бичкова, а вже звідти наймати якийсь транспорт. Крокуємо на автостанцію крізь не дуже привітні погляди таксистів. Автобус є і відправляється о 13.20. Ще є час. Беремо квитки (5 грн на душу) і запаковуємось в автобус. Молодий водій зустрів нас досить привітно, не зважаючи на наші великі наплечники і лижі. Запропонував зручно їх розмістити у багажнику, а самим зайняти місця позаду. Нагадав про паспортний контроль при переїзді через с. Ділове.
Автобус рушив. Навкруги лунає не дуже зрозуміла закарпатсько-українська мова, помережана іноземними словами. Намагаємося щось виловити з цього вінігрету. Комусь це вдається, а от Сашкові з Умані – важкувато зрозуміти цих західняків.
Перевірку паспортів пройшли без проблем, хоча, не зважаючи на попередження водія, у декого вони залишились в наплечнику. Та наші бородаті обличчя не викликали підозри у прикордонників. Одразу ж за КП проїхали географічний центр Європи і дивлячись на сміття по берегах річки сумнно зітхнули – “е-е-ех, тільки географічний”.
Куняючи на сидіннях доїжджаємо до В.Бичкова. Тут іде відгалуження дороги на Кобилецьку Поляну. Вивантажились, трішки побігали та пометушились і знайшли мікроавтобус, що погодився за 50 грн підвезти нас тих 10-15 км.
“Як завжди” закінчуються: снігу в горах немає, періодично накрапає дощ. Починаються насмішки моїх “комрадів” з приводу “лижності” нашого походу. Єдине, що їх тішить, це те, що у мене найважчі пластикові лижі, тому страждати від переноски лиж на наплічниках я буду найбільше. Що ж поробиш, не ми жорстокі, життя таке :-).
Вивантажуємось з теплого буса у прохолодне і вологе середовище. Перепаковуємось, телефонуємо в МКК з приводу старту на маршруті і відсутності снігу. В’яжемо лижі на наплечники і вирушаємо близько 15.30 від моста через р.Шопурку в напрямку на північний захід. Підйом іде стрімко вверх через сади та двори.
Вага наплечника з продуктами на вісім днів, особисте і загальне спорядження, пластикові лижі і стрімкий схил одразу задають відповідний темп нашому рухові. Та ми ще, як молоді лошаки, противимось цьому, рвемо кудись, спішимо. Час бере своє, і доводиться перейти на робочу швидкість. Нарешті виходимо на ребро хребта і прямуємо в сторону г.Кичера. Дощ змінюється на мокрий сніг. Це трохи тішить. Вже відчувається певне промокання непромокаючого взуття (якщо вірити рекламі про мембрани). Певно воно не розраховане на глобальне потепління і дощі зимою в горах. Ще трішки і виходимо на полонину із суцільним сніговим покривом – близько 16.42. Радо знімаємо лижі з себе, прив’язуємо на мотузки і ведемо за собою як щенят. Відчувається значне полегшення, темп зростає. Пересікаємо галявину, сніг глибшає і приходить розумне рішення – час ставати на лижі. Вдягаємо їх. Я свої “Rossignol” вдягаю вперше. Одразу тестую і відчуваю – все буде добре, похід пройдуть. На лижах іти веселіше, відчуваєш, що не марно їх взяв з собою. Виходимо на залісену вершину гори Кичера і спускаємось по хребту в напрямку на північ. Перші спуски, перші падіння і перші радості лижника – коли не ти щось несеш, а тебе щось несе. Ще трохи проходимо по хребту і приходить відчутя, що час уже й на табір ставати. Близько 18.00 виходимо на полонину і з радістю знаходимо тут “лежанку” лісорубів. Приміщення із трьома стінами і дахом, пічкою-бочкою та нарами. Майже тризірковий готель в таких умовах. Сніг не перестає падати.
Заготівля дров, розміщення на нарах з врахуванням теплоти спальників (у кого холодніші – сплять в середині), трансформація снігу у воду і приготування вечері минули швидко. Трохи просушили взуття, заготували на ранок води і вляглися у поки що сухі і приємні спальники. Так пройшов перший похідний день.

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 2 // 20.01.08 // найважчий: туманний і дощовий
Маршрут: табір №1 - г. Цунгу (1020 м) - г. Мезиділи (1189 м) - г. Апецька (1512 м) - г. Красний Грунь (1368 м) - пот. Пасічний - табір №2 в с. Красна (416 м)
Час руху: 14 годин
Пройшли: близько 27 км
Перепад висот: 920 – 1512 – 416 м

карпати лижі похід турклуб
старт
карпати лижі похід турклуб
по вирубках на Цунгу
карпати лижі похід турклуб
по вирубках
карпати лижі похід турклуб
короткі привали
карпати лижі похід турклуб
вершина Мезиділ
карпати лижі похід турклуб
кабанячі стежки

Дотримуючись запланованого режиму дня черговий прокидається в 4.50, розпалює пічку, починає готувати сніданок. Всі решта прокидаються в 5.30. Близько 6.30 – снідаємо, 8.00 – стартуємо. Такий режим дня зберігатимемо весь лижний похід, і він дасть нам можливість пройти маршрут без зайвих ускладнень.
За ніч все припорошене снігом, йдемо на лижах тримаючись хребта і напрямку на північ. За годину перший привал, перша поламка і перший ремонт. Підйоми чергуються із спусками, падіння із вставаннями, туман із снігом. Трохи втрачаємо орієнтири в районі гори Цунгу (1020 м.), але наш друг “ЖПС” успішно рятує нас. Виходимо на сліди “карпатських кентаврів” – великих копитних істот. Вони величезними стрибками тікали звідси, сліди ще свіжі – обсипаються. Привал і знову в русі. Складається враження, що цей хребет – звірячий автобан. Сніг весь помережаний різноманітними візерунками лап. Тут можна зустріти і вовчі стежки, і заячі стрибки, і кабанячі траншеї, і ще багато цікавих історій, написаних лапами невідомих істот. Окрему історію пишемо своїми лижами, прокладаючи дві паралельних смужки в глибокому снігу. Можливо комусь і вона буде цікавою.
В 11.30 виходимо на полонину. В тумані встигли помітити постатті двох оленів, що втікають від нас. Виходимо на їхні сліди і сідаємо на перший перекус-обід. Взагалі харчування в поході у нас було традиційним для мандрівок в горах. Гарячий сніданок – солодка або солона каша, багато чаю і трохи печива. Обід – солоний і солодкий перекус в поєднанні з гарячим чаєм з термосів і гаряча вечеря – солона каша з салом чи сиром або суп. Замість хлібу – сухарі. Маленькими радощами були сухофрукти, солодощі - халви чи казинаків і майонез. Якраз в горах і починаєш цінувати вишуканість домашнього харчування, якого тут так бракує.
Близько 12.00 відновлюємо рух і вже в 15.00 виходимо з зони лісу. Тут відкритий простір, є де розгулятись вітрові. Навколо нас туман як молоко і біла безмежність. Час і простір завмирає. Живемо тільки ми – п’ять яскравих крапок, що рухаються у цьому безмежному океані. Йдемо “по приборах” в напрямку на північ з плавним поворотом на захід.
Виходимо на вершину гори Апецька (1512 м), на годинниках – 16.10, фото на пам’ять і швидше в рух, бо вітер пронизує до кісток.
Це була найвища вершина нашого першого хребта, трохи розслаблюємось: найважче зробили – а дарма, по переду нас чекав ще довгий і важкий вечір. Тепер рухаємось на захід в напрямку г.Красний Грунь (Красива Гора). Вже б час і на вечір ставати, та де це зробиш тут в царстві снігу, вітру і туману. Хочеться сховатись в колибу або хоча б дотягнути до лісу. Починаємо спуск вниз короткими серпантинами в напрямку на захід - до колиб, що позначені на карті. Трохи небезпечно ріжемо схил. В тумані цього не видно, але відчувається. Та стан снігу поки що дозволяє це робити. Починається дощ і це найгірше. Заїжджаємо в ліс, дощ стає інтенсивнішим, починає промокати одяг. Взуття вже давно промокло від мокрого снігу. Ще трохи рухаємось лісом на лижах, але сутінки і густі зарості примушують їх зняти. Вмикаємо ліхтарі, беремо лижі на буксир і рухаємось далі. Стрілка компасу і “ЖПС” дає зрозуміти, до колиб, позначених на карті ми не потрапимо – спустились не на той “язик”, ставити намет на стрімкому схилі ніде, та й не хочеться – адже всі і все мокре (окрім спальників). Вирішуємо тягнути до села. Адже переночувати ми ще зможемо, а от що буде на ранок, коли доведеться вдягатись в повністю мокрий одяг і знову кудись іти по воді. Краще вже таку “сауну” прийняти за один день. Все одно потім доведеться десь зупинитись і просушитись.
Після прийняття такого рішення стає легше, з’являється розуміння ситуації і твоїх дій. Потрібно просто йти вперед, рухатись, безпечно і обережно долати кілометри завалів і бездоріжжя потоку Пасічний – наслідки повені 1998 року на Закарпатті. Бредемо вниз. Інколи по коліна в воді, інколи перестрибуючи по обледенілих камінцях, долаючи завали із дерев і все це під проливним дощем. Близько 20.30 виходимо на дорогу. Приходить полегшення, та знову невчасно. Дорога – суцільний лід, і рухатись по ній неможливо. Доводиться і далі стрибати по воді, камінцях, інколи перебігаючи по крижаній дорозі, як по мінному полю, з права на ліво і навпаки. Згадується прислів’я: “Краще погана дорога, ніж гарне бездоріжжя”. Це не правда, і тут це відчувається як ніколи.
Поступово навалюється втома, тіло проймають дрижаки від переохолодження, і навіть швидкий темп руху не може вже зігрівати нас і наш мокрий одяг. Давно вже в зимових походах я не задумувався: “Сидіти б зараз вдома, чайок попивати...”, а тут такі думки почали навідувати все частіше і частіше. Нарешті близько 22.00 виходимо в долину ріки Тересви. Тут вже є дорога, житло і світло, та нажаль усе це на іншому березі ріки. А перейти її неможливо. Мостів не знаходимо, їх напевно змило ще в 1998 році. Темрява, втома і холод народжують нерозумні думки про перехід вбрід. Та ми їх відкидаємо. Бредемо берегом у пошуках житла. Воно є й на нашому березі, але якесь непривітне. Нас тут не пускають, а відправляють на інший берег через примарний міст, який ми вже втомилися шукати. Так і засумніватись у гостинності карпатців недовго, але перша ж хата на правому березі (міст ми все таки знайшли) гостинно розчинила перед нами двері, дала прихисток, тепло і дах над головою. Вечір пройшов в сушінні над пічкою, обговоренні дня і планів на майбутнє.
Прогноз погоди не тішив, народились думки про повернення додому. На хвилі цих думок “розкуркулили” завгоспа і з’їли майже весь мед. Певно треба повертатись, бо ще кілька таких днів в снігу та під дощем і хто його знає...
Ситі, зігріті і задоволенні лягаємо спати. Завтра буде видніше.

карпати лижі похід турклуб
спуски і падіння
карпати лижі похід турклуб
перекус
карпати лижі похід турклуб
наш фотограф
карпати лижі похід турклуб
зимові гриби
карпати лижі похід турклуб
вихід в зону полонин
карпати лижі похід турклуб
на вершині Апецька
карпати лижі похід турклуб
в "Красній" садибі
  карпати лижі похід турклуб
апаратура

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 3 // 21.01.08 // відпочинковий

Прокинулись пізно, поснідали і взялись до обговорення. Витягнули географічні карти, проглянули погоду за домопомогою мобільних. Ситуація складалась наступна: ще сьогодні і завтра передають дощі, а вже потім похолодання і часткове прояснення. З’являвся шанс пройти маршрут. Постановили наступне: робимо “дньовку” в гостинної господині – про можливість чого попередньо переговорили з нею, а завтра по поганій погоді проходимо простішу частину хребта Полонина Красна до колиби, про яку була більш-менш відома інформація. Там сушимось і вже післязавтра по кращій погоді виходимо на відкриті полонини хребта. Все ніби грало. Заспокоїлись і почали набиратись сил. Сходили в місцевий магазин, добряче попоїли, просушили у господарів речі і взуття, за що їм ще й окрема подяка, бо запашок-с...
Додатково розпитали місцевих про ситуацію на хребті, про наявність колиб. Усі нам казали, що туди краще не йти, бо то не Апецька, та ми були твердими у своєму виборі. У кого виникла потреба – зайнявся ремонтом лиж і палиці.
З палицями, взагалі, окрема історія: в Плішка обидві палиці поламались другого ж дня. Певно пластик постарів, чи хто його знає. От Андрієві і довелось помізкувати. З однієї палиці він за допомогою гуми зробив коротку підпирачку – з’єднавши в накладку два шматки, вийшло щось схоже на спис. А до другої приєднав пластикові пляшки, з’єднані навхрест – для опори на сніг. От з такими інструментами він і пройшов усю мандрівку. Хто знає, наскільки важливими є палиці в лижному поході, думаю, мене зрозуміють.
Сухі, зігріті і теплі лягли спати.

День 4 // 22.01.08 // надій, пошуків і розчарувань
Маршрут: табір №3 в с. Красна - г. Угорська (1294 м) - хребет Полонина Красна (1350 м) - табір №4 на хр. Пол. Красна (1206 м)
Час руху: 9 годин 25 хвилин
Пройшли: близько 17 км
Перепад висот: 416 – 1350 – 1206 м

карпати лижі похід турклуб
гостинна садиба
карпати лижі похід турклуб
село Красна
карпати лижі похід турклуб
весна зимою
карпати лижі похід турклуб
лижний туризм
карпати лижі похід турклуб
на хребті
карпати лижі похід турклуб
танки бруду не бояться

8.05 – виходимо попередньо гарно подякувавши господарям за гостинність і по можливості компенсувавши їхні витрати. Погода покращилась, дощ вже не падає, на небі з’являються просвіти.
Схоже, що село Красна вирішило не відпускати нас. Довго не можемо потрапити на стежку, що веде на хребет. Хоча всі місцеві кажуть, що стежок туди багато, але кожен радить кращу і в іншому місці – так завжди. Вибираємо з запропонованого стежку в кінці села (зверху по течії) і починаємо її шукати. Бігання по пагорбах втомлює і в кінці-кінців бредемо вверх по азимуту тягнучи лижі за собою по траві, через зарості і паркани. Така тактика дає результат і ми виходимо на ледь помітну стежину, що змійкою в’ється по схилу вверх. І хоча вона стара і захаращена, все ж впевеннно виводить нас на полонини до напівзруйнованої колиби. Тут вдягаємо лижі і по снігу в перемішку з травою рухаємось далі по хребту на північний захід. Раптово задощило, і так само раптово перестало. Починаються перші затяжні гірки і знову приходить розуміння, за що ми любимо лижний туризм. Це швидкість спусків, морозяний вітер в обличчя, робота всього тіла на підйомах, маневри, карколомні падіння і сніг, що заліпив усю мармизу. Так триває до вечора. Проходимо вершину г.Угорська (1294 м) з трангулятом і близько 17.00 виходимо на безлісий хребет Полонини Красної. Хребет – суцільне льодове поле. Так-сяк спускаємось з гори на полонину і починаємо шукати колибу, в якій збираємось переночувати. Туман, як молоко, видимість 20-30 м. Сорок хвилин пошуків і все марно, надія вмерла. Ставимо намет, закопуємо його поглибше, топимо сніг на газі і варимо вечерю. На дворі дує вітер і щось падає. Морозець явно збільшився. Ну це хоч добре, вже завтра не буде цієї аномалії – дощу зимою в горах. З цією думкою усі спокійно засинають.

карпати лижі похід турклуб
почалась зима
карпати лижі похід турклуб
г. Угорська
карпати лижі похід турклуб
в наметі

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 5 // 23.01.08 // як корови на льоду
Маршрут: табір №4 - г. Климова (1492 м) - сідло 1254 м - г. Гропа (1494 м) - г. Сигланський (1563 м) - г. Топас (1548 м) - г. Восова (1378 м) - табір №5 на хр. Пол. Красна (1077 м)
Час руху: 10 годин
Пройшли: близько 27 км
Перепад висот: 1206 – 1563 – 1077 м

карпати лижі похід турклуб
ранок на Красній
карпати лижі похід турклуб
на хребті
карпати лижі похід турклуб
на Красній
карпати лижі похід турклуб
підйом на Климову
карпати лижі похід турклуб
спуск з Климової
карпати лижі похід турклуб
попереду г. Сигланський

Прокидаємось усі разом о 5.00. Приготування сніданку на газі в наметі забирає більше часу. Тому виходимо тільки в 8.30. Усі речі, що з вечора були мокрими – замерзли, але це тішить, бо означає, що на вулиці мороз. Спакувавши наплечники, рухаємось на лижах по хребту, відігріваючи замерзші руки і ноги. Комусь це вдається краще, комусь – гірше. Андрій сильно страждає від мокрого взуття. Та порятунок тут один – це рух, тому, не зважаючи ні на що – рухаємось. Тримаємось ледь помітної полички дороги, що мяко огинає хребет з півночі і поступово виходить на ребро. На хребті льодовий каток і при траверсі лижі з приторним хрускотом вгризаються кантами в схил, та тримають добре. Начитавшись книжок про лавини хвилюємось з приводу сходження лавин по характеру “фірнова дошка”.
Перший спуск, і стає зрозуміло: у цьому льодовому царстві немає місця лижам, треба іти пішки. Знімаємо, прив’язуємо їх до наплечників, провіряємо, чи вбиваються ранти взуття і рушаємо в напрямку на північний захід до г.Климова. Пішки йдеться легше і швидше. Навколо нас казковий коктель з вітру, сонця і снігу. В далині бовваніють основні вершини хребта – Гропа, Ружа і Сигланський. Та поступово вони ховаються за Климовою – 1492 м. Швидко і непомітно вискакуємо на вершину. Від моменту старту пройшло близько трьох годин. З вершини змінюється наш напрям руху, тепер ми йдемо на південний захід, та незабаром знову поворот, і ми вже рухаємось на північний захід. Хребет Красної, як ламана крива, що застигла між небом і землею. Орієнтуватись в погану погоду важко, можна сплутати хребет і його відроги, тому радіємо з того, що щось бачимо і знаємо куди іти. Схили блистять під панцирем криги. В такі моменти шкодуєш, що не взяв з собою “кішки” і сильніше вбиваєш ранти взуття у схил. За годину від Климової спускаємось у значне зниження хребта, тут під захистом лісових велетів робимо швидкий перекус і рушаємо далі. Сьогодні ми поспішаємо, адже треба надолужувати втрачений час. У швидкому темпі проскакуємо найвищу вершину хребта г.Сигланський (1563 м) і виходимо на траверзуючу дорогу. Тут характер хребта міняється, він вирівнюється, вершини і схили виположуються, перепади висот меншають. В далині, як ракета, стирчить вишка на г.Топаз (1548 м). Для нас це ціль дня, пройти вишку і падати на табір. Вітер сильнішає, в далині роздуває інші вершини. Інколи стаємо на лижі, але в основному рухаємось пішки. Гора Топаз зустрічає нас поривами вітру і космічними пейзажами. Завмерлий білий колосс у прагненні досягнути зірок. Великі узори паморозі відкидають усі думки про те, щоб видертись на вишку по драбині.
А далі були спуски. І цим усе сказано. Ти їдеш на лижах, падаєш, лижі їдуть на тобі, стаєш, витрушуєш сніг із усіх шпарин і знову вниз. Радієш, якщо вдалось уникнути падіння і засмучуєшся, якщо воно було невчасним.
Природа ставить перед тобою якісь задачі, ти їх вирішуєш. Стрімкий схил – їдеш зигзагами, велика швидкість – гальмуєш палицями, наплечником, собою. Взагалі, в лижному туризмі, основним є не вміння триматись на лижах, а вміння правильно падати: вчасно, так щоб не зламати лижі і себе, вміло, так щоб швидко піднятись і продовжити рух. Якщо ж вам зустрівся стрімкий спуск з безпечним виположенням, без можливості їхати зигзагами через невелику ширину і без можливості йти пішки через глибокий сніг, що провалюється під ногами, то можна зробити і так: сідаєте з наплечником на лижі зверху – як на санки і їдете вниз скеровуючи себе і гальмуючи п’ятами. Цей спосіб ми апробували на одному із спусків – було весело.
У променях сідаючого сонця зупиняємось на табір західніше г.Восова. За теплою ватрою коло розкладеного намету обговорюємо плани на завтра. Так проходить цей день - день на крижаному хребті.

карпати лижі похід турклуб
краса
карпати лижі похід турклуб
пониження хребта
карпати лижі похід турклуб
колиба на пониженні хребта
карпати лижі похід турклуб
на хребті Красної
карпати лижі похід турклуб
на хребті Красної
карпати лижі похід турклуб
г. Сигланський
карпати лижі похід турклуб
труби на хребті
карпати лижі похід турклуб
вишка на Топасі
карпати лижі похід турклуб
г. Топас
карпати лижі похід турклуб
втікачі
карпати лижі похід турклуб
специфічний спуск
карпати лижі похід турклуб
вечоріє, край неба палає,
турист для ночівлі місце шукає

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 6 // 24.01.08 // калейдоскопів: спуск-підйом, літо-зима
Маршрут: табір №5 - г. Перехрестя (1143 м) - Тереблянське водосховище (521 м) - хр. Боцварський Верх (1083 м) - пос. ГЕС (389 м) - хр. Палений Грунь - табір №6 (1012 м)
Час руху: 10 годин 20 хвилин
Пройшли: близько 23 км
Перепад висот: 1077 – 1143 – 521 – 1083 – 389 – 1012 м

карпати лижі похід турклуб
ранковий табір
карпати лижі похід турклуб
спуск в долину Тереблянського водосховища
карпати лижі похід турклуб
Тереблянське водосховище
карпати лижі похід турклуб
Тереблянське водосховище - дамба
карпати лижі похід турклуб
Тереблянське водосховище - дамба
карпати лижі похід турклуб
Обід під дамбою

Сьогоднішній ранок почався із спусків. Не доходячи до вершини г. Перехрестя (1144 м) повернули ліворуч і почали спуск у південно західному напрямку до Тереблянського водосховища. Засніжена дорога швидко привела нас у ліс, де довелося знімати лижі через брак снігу. Близько 11.00 крізь стовбури дерев блиснуло око замерзлої водойми. Вона дійсно була великою. Ще трохи стрімкого схилу і ми на березі водосховища. Картина вражає: заліснені пагорби і море води. Згадуються Великі Канадські озера, от тільки Чінгачкука на пірозі бракує. Та довго не милуємось красою, виходимо на дорогу, що йде лівим берегом і прямуємо в напрямку дамби. Ідея перейти водосховище по кризі була відкинута через ненадійність останньої під берегом. Хоча пізніше місцеві казали, що ходять по кризі. Та нам спішити було нікуди, тим паче на той світ, тому прямуємо до дамби.
Картина рукотворної стіни, що зупинила таку масу води, вражає. Так і чекаєш, коли ж вона дасть тріщину. Та незважаючи на ці думки сміливо обідаємо в руслі пересохлої Тересви. Так, води після дамби немає. Адже вода що збирається у водосховищі по трубах перетікає крізь товщу хребта “Боцварський Верх” і потрапляє в долину ріки Ріка, що знаходиться значно нижче долини Тересви. На цій різниці висот і задуманий був проект водосховища. Не нам судити про його рентабельність, а от пожалкувати, що ми не можемо як вода проскочитись крізь хребет – можна. Адже нам зараз доведеться набрати більше 500 метрів по вертикалі, а потім їх одразу ж скинути. Та що ж поробиш, на те вони і гори, щоб підійматись і спускатись рухаючись уперед. Тож починаємо наш підйом по стежині, яку нам люб’язно вказали охоронці дамби. Кілька серпантинів, стрімкий злет і ми на хребті.
А тут знову зима. Сніг і сонце. Стаємо на лижі, проходимо кількасот метрів хребтом і починаємо спуск в долину Ріки вздовж лінії електропередач. Цей спуск був найприємнішим за весь похід. Вміру стрімкий, фірновий і широкий схил, що давав можливість набирати розгін і гасити швидкість на поворотах. Почався справжній гіганський слалом з наплечниками і від кожного вдало виконаного віражу груди переповнювала гордість (ну, про падіння згадувати не будемо). Та все приємне колись закінчується, стежка стала вужчати, снігу поменшало і ми виїхали до вишки мобільного зв’язку. Все - знову літо, а значить лижі в руки і вперед.
Короткий, але дуже стрімкий спуск, що сильно навантажив наші суглоби і ми знову в долині ріки – коло поселення Теребле-Ріцької ГЕС. Скидається на те, що разом із стрибком у просторі ми здійснили стрибок у часі. На вулиці пізня весна і не 2008, а 1968 року. Старі будинки, спокій на вулицях і люди теж якісь дивні. Схоже на те, ніби життя зупинилось тут в момент побудови ГЕС і хоча турбіни зробили багато обертів з того часу, стрілки годинників напевно завмерли на місці.

карпати лижі похід турклуб
підйом на Боцварський верх
карпати лижі похід турклуб
спуск - шикарний слалом
карпати лижі похід турклуб
і знову літо
карпати лижі похід турклуб
цивілізація, 60-ті
карпати лижі похід турклуб
перекус
карпати лижі похід турклуб
навколішках до мети

Ой, про що це я ?! Ще й не таке може примерещетись, якщо довго не їсти. Тож команда завгоспа: “ОБІД” і всю казку як рукою зняло. Докуповуємо дещо з продуктів і починаємо стрімкий підйом по стежині на відроги хребта Боржава. Ось де ми зрозуміли, що стрімкість попереднього спуску була дитячою. Тут і тільки тут – справжній стрімкий підйом. Стежина вже не в’ється по стіні пагорба, а стрімкою стрілою впинається в небо. Інколи доводится лізти на чотирьох. І тільки здолавши підйом та відсапуючись на ребрі хребта зрозуміли: “Це була бараняча стежка”. Тобто не для “двоногих баранів”, а для звичайних баранів, що кажуть: “Б-е-е-е-е”.
Прохолода не дає можливості затриматись довго на одному місці – це доречі, дуже добре в зимових мандрах: холодне середовище само регламентує час привалів. Тому рушаємо далі, тягнучи лижі за собою, і поступово набираючи висоту в напрямку г.Вала-Тичера. Дорогою зустрічаємо гуцулів, що ідуть кудись в гори з мішками муки - дивно. Але згадуємо, що нам розповідали про сім’ю, що живе високо в горах, це певно вони. Так, дійсно, це вони – батько, мати і дочка. Живуть за годину ходи від населеного пункту, високо в горах, світла і доріг немає. Зате є безліч чистого повітря, простору і свободи. Лиця відкриті, усміхненні. Чоловік пропонує провести по маловідомій стежині і скоротити трохи наш маршрут. Радо погоджуємось на пропозицію. Дорогою знайомимось і вслухаємось в історію дивного, гірського життя. Життя, сповненого сонцем і вітром, горами і лісами, звіриною і вівцями, бринзою і афенами, казками і легендами. І хоч як не дивно звучить вона для нас, дітей міста, але чоловік щасливий і це читається в його усмішці і очах. Кілька переходів буковими лісами по ледь помітній стежині і ми вже оминули г.Вала-Тичера. На хребті прощаєось із ХОРОШОЮ ЛЮДИНОЮ і йдемо далі.
Вечоріє. Стаємо на лижі і тут же ж їх знімаємо. Зараз краще іти пішки. Виходимо на сліди великого сіроманця і крокуючи з ним в одному напрямку йдемо на північ. Знову хочеться знайти колибу для комфортнішої ночівлі, тому тягнемо від пагорба і до пагорба. Та колиб немає. Час вже ставати, темніє. Останній підйом на г.Скеля, спуск з неї і в місці, де дорога заходить в ліс, б’ємо табір, на годинниках - 19.00. Сьогодні всі відчувають втому, адже пройшли немало і по горизонталі, і по вертикалі.
Вечеря, ватра, кисіль і сон у вже трохи відсирівшому спальнику, який кожен раз при розпаковувані похрустує кристаликами криги.

карпати лижі похід турклуб
привітні гуцули
карпати лижі похід турклуб
вечір в горах

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 7 // 25.01.08 // лижного “бліцкригу”
Маршрут: табір №6 - г. Скеля (1039 м.) - г. Коротище (1162 м.) - г. Волосянка (1234 м.) - хр. Боржава - г. Кук (1361 м.) - пер. Переслоп (938 м.) - табір №7 (1096 м.)
Час руху: 10 годин 45 хвилин
Пройшли: близько 32 км
Перепад висот: 1012 – 1361 – 1096 м

карпати лижі похід турклуб
наш табір
карпати лижі похід турклуб
рух по хребту
карпати лижі похід турклуб
рух по хребту
карпати лижі похід турклуб
небо і земля
карпати лижі похід турклуб
 
карпати лижі похід турклуб
на вершині гори Кук

Ранок пройшов як завжди: у зборах наплечника, запаковуванні замерзшого намету із похукуванням на задубівші пальці, роздачею цукерків-льодяників – для кишенькового харчування, розливанні окропу в термоси із сушенею і цукром.
Вийшли в 8.15 і одразу почалися гарні спуски. Відчуваєш азарт і швидкість, сльози в очах від зустрічного вітру. В лісі перескакуєш через пеньки, колоди, ямки, упавших друзів, упс.., а деколи і не перескакуєш. Тоді падаєш, встаєш, обтрушуєшся і далі навипередки з вітром. На горах туман, видимість метрів триста. В такому шаленому темпі проскакуємо вершину за вершиною: Скеля, Коротище, Волосянка – які милозвучні назви. Вершина гори Кук спинила трохи наш шалений лет. Тут царство криги. Доводиться зняти лижі і підніматись пішки. Вершина, вітер, фото і стрімко вниз. На спуску лижі постійно намагаються тебе наздогнати і вкусити за ногу. Тримаєш їх на шворці, як норовливу собаку. А на підйомі вони навпаки перетворюються у лінивого котяру, якого треба тягнути за вуха. І так постійно.
Від гори Полонина Кук починаються шикарні спуски “Алах-акбар”, як їх охрестив Андрій. Правда в азарті пропускаємо потрібний поворот і з’їжджаємо на західний відрог хребта. Траверсом через букові ліси повертаємось на основну дорогу і потрапляємо в місце, де на хребті Боржави велика западина-пролам.Таке враження, що хтось зламав хребет. Крізь сніг прогладаються шрами-дороги на схилах, німими свідками стоять мертві буки. Ні це не бій титанів, тут просто прокладали ЛЕП. Тепер все зрозуміло - людина постаралась.
Крізь хмари проблискує сонечко, і ми усміхаємось йому. Йдемо по хребту на північ до перевалу Переслоп.
Не доходячи кількасот метрів до перевалу, робимо солодкий перекус, вечоріє, гори затягує туманом, стає прохолодно. А може це ми просто засиділись на привалі. Так, треба йти. Вдягаємо наплечники і рушаємо далі.
Дивлячись на годинник і карту вирішуємо, ще трошки – до межі лісу на хребті і стаємо на табір. Але ці “ще трошки” розтягнулись. Замість того, щоб перевалити через г.Ополонок, вирішуємо її траверсувати. Так буде швидше, думали ми. Та як завжди, швидше вийшло на довше. З труднощами і в темряві виходимо назад на хребет вже за г.Ополонок і розбиваємо табір на галявині. Заготівля дров і постановка намету не зайняли багато часу. А от розведення вогню затягнулось. Відсутність дрібних гілок, вітер, сніг з неба і на землі, усе це не сприяло вогнищу. Та ми були впертими і з часом багаття запалахкотіло. І тут постала інша проблема: через глибокий сніг, на якому була розкладена ватра, вогонь почав занурюватись кудись униз і ховати від нас свої життєдайні пелюстки. Довго ми боролись івз цією проблемою. Та врешті-решт втомились, зробили багато окропу – щоб на ранок було і не висушені та втомлені пішли спати. На вулиці мете. Ех, а завтра у нас один з найважливіших днів, погода явно про це не думає.

карпати лижі похід турклуб
за Куком
карпати лижі похід турклуб
перекус
карпати лижі похід турклуб
букові ліси
карпати лижі похід турклуб
спуски
карпати лижі похід турклуб
стрімкі спуски
карпати лижі похід турклуб
стрімкі підйоми
карпати лижі похід турклуб
перевал "Переслоп"
карпати лижі похід турклуб
вечірня ватра
карпати лижі похід турклуб
вечеря

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 8 // 26.01.08 // криги і вітру, небезпки і краси
Маршрут: табір №7 - г.Граб (1378 м) - г.Магура Жиде (1517 м) - г.Стій (1682 м) - г.Зенева (1385 м) - табір №8 (772 м)
Час руху: 11 годин
Пройшли: близько 28 км
Перепад висот: 1096 – 1682 – 772 м

карпати лижі похід турклуб
наш табір
карпати лижі похід турклуб
залишки ватри
карпати лижі похід турклуб
на вершині Граб
карпати лижі похід турклуб
Сапіга Сергій
карпати лижі похід турклуб
Горон Володимир
карпати лижі похід турклуб
Коломієць Олександр
карпати лижі похід турклуб
Жовтоголовий Андрій
карпати лижі похід турклуб
Спуск з Високого Верху
карпати лижі похід турклуб
Плішко Андрій

Стартуємо. Настрій піднесений і насторожений водночас. Сьогодні у нас важливий день – будемо долати найвищу частину хребта Боржава. Та погода здається зовсім на те не зважає. Гори зустрічають нас туманом і ураганним вітром. Вдягаємо маски, теплі рукавиці і прямуємо на північ. На такому вітрі і на карту глянути ніколи, тому бредемо за стрілкою GPS. Перед підйомом на гору Граб усіх хвилює питання, а що ж буде далі, на безлісій частині хребта. Адже вже не буде дерев, які зараз хоч частково вберігають від вітру. Підйом виявляється досить затяжним і хоча є можливість оминути вершину дорогою, що траверсує хребет, та крига і відсутність кішок не дозволяє нам цього зробити. Тому деремся вгору. Коротка нарада на вершині і прямуємо до гори Великий Верх. Шкода скидатись вниз, не закінчивши те, що забрало вже так багато часу і сил.
Наближається час обіду, та зробити його ніде. На такому вітрі не те що зупинитись, навіть фотоапарат витягнути стає проблемою. Так минає година, але організм вимагає свого, тому знаходимо місце, де пориви вітру не такі дошкульні, робимо стінку з наплечників і за цим сховком нашвидкоруч закидаємо в себе їжу і гарячий чай. Стає легше, ноги впевненіше вбиваються в кригу, пориви вітру стають не таким дошкульними.
Виходимо на гострий гребінь хребта в районі гори Гемба, тут справа і з ліва – стрімкі крижані схили. Та саме в цей час туман прорізає сонячний промінь – неначе рятівна паличка. Ще кілька поривів вітру і крізь хмари нам усміхається сонце, ми сміємось йому у відповідь. Орієнтуватись стає набагато легше. Деремось на гору Великий Верх. Звідси напрям нашого руху різко змінюється, йдемо тепер на південний захід. Починаються найнебезпечніші місця на Боржаві – справжній Кавказ. Гострий гребінь і карнизи - справа та з ліва. В погану погоду сюди краще не соватись. Але нам пощастило, і хоч пориви вітру не слабшають, та ми добре бачимо куди іти – туман розсіявся.
В швидкому темпі виходимо на г.Стій (1682 м). Та розслаблятись рано. Вершина – це тільки половина справи. Ще треба і спуститись. Беремо лижні палиці на “ізготовку” і акцентовано вбиваючи п’ятки в крижаний схил, мов чаплі, повільно спускаємось вниз, у напрямку гори Зенева.
А далі була мальовнича лісова дорога, якою ми вже мчали на лижах. Ще трохи спусків і виїжджаємо до фундаменту зруйнованої колиби. Що ж, і останню ніч нам доведеться спати в наметі.
Так закінчуються одинадцять напружених годин, за які ми встигли подолати 28 кілометрів крижаного хребта.

карпати лижі похід турклуб
гострий хребет до Стою
карпати лижі похід турклуб
рух по хребту
карпати лижі похід турклуб
вітер і сонце
карпати лижі похід турклуб
вітряно
карпати лижі похід турклуб
перед вершиною
карпати лижі похід турклуб
на горі Стій 1682 м

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

День 9 // 27.01.08 // прощання з горами
Маршрут: табір №8 - р. Ждимир (480 м) - р. Віча (280 м)
Час руху: 2 годин 30 хвилин
Пройшли: близько 11 км
Перепад висот: 772 – 280 м

карпати лижі похід турклуб
ночівля біля залишків колиби
карпати лижі похід турклуб
долина потоку Ждимир

В ночі пішов сніг. Лапатий, пухкий і білий. Під снігом заховалось усе: небо, гори, ліси, наш намет і лижі, що купою лежали коло намету.
Сьогодні ми собі дозволили розслабитись і прокинулись о 6.00. Струсили сніг з даху, що аж прогнувся під вагою маленьких сніжинок, зварили сніданок і близько 9.00 вирушили в дорогу. Попереду нас чекав спуск в долину ріки Ждимир.
Та приємним він був тільки для власника пластикових лиж, бо “Бескиди” підлипали. А я, на своїх “пласмасках”, як жартували в попередні дні мої друзі, обганяв їх, чалапаючих мов каченята, і з криками: “Лижню-ю-ю-ю буратіни дерев’яні”, мчався вниз. Снігопад то переставав, то починався знову і ми раділи, що вже пройшли наш маршрут і не доведеться нам тепер спускатись по крижаних схилах присипаних свіжим снігом, що є в десятки разів небезпечнішим.
Гори закінчились, почалась цивілізація. Вона накотилась на нас завиванням вівчарок, що охороняли чиїсь садиби, бурчанням квадроцикла, що розчищав дорогу від снігу і гуркотом залізної дороги. Після дев’яти днів в горах навіть такі звуки стають приємними для вуха, правда не на довго. По-переду нас чекало десять кілометрів дороги по асфальту і це мало тішило. Та синій “Mercedes Vito”, що проїжджав повз нас позбавив нас такого “задоволення”. Водій безкоштовно закинув у Сваляву, за що йому велике спасибі.
Ну а далі все було як зажди. Вокзали, перевдягання, перекуси, квитки, дорога і спогади. От тільки ціни на проїзд здивували “висотою” і “новизною”. Та що поробиш – цивілізація, тут на лижах далеко не заїдеш.

карпати лижі похід турклуб
висотний профіль дня

на гору >>>


Підсумок і лещетарські істини

- пройдено маршрут довжиною 171 км, який по своїй складності не поступався маршрутам ІІІ к.с. Учасники і керівник зробили відчутний крок у напрямку маршрутів вищої категорії складності.

- 70% маршруту відвідувались нами вперше (хребти Апецької, Красна, Боцварський Верх, Палений Грунь), тому розширились наші горизонти знайомства з Карпатами

- даний похід окрім позитивних вражень, емоцій і досвіду дав нам можливість протестувати новий елемент спорядження для лижного туризму - пластикові лижі з насічкою. Про це читайте у відповідній статті, яка і написалася за результатами цього заходу:
Короткі нотатки: спорядження для лижного туризму - суб'єктивний погляд

Особисто для мене це був один за наймобільніших лижних походів. І думка наразі не змінилася (станом на листопад 2010 року)

Лещетарські істини
Істина №1: інколи розумніше повернутись назад, аніж ризикувати життям і здоров’ям. Гори стояли, стоять і будуть стояти, а життя дається тільки раз.
Істина №2: рух – це життя.
Істина №3: хороший турист – живий і здоровий турист
Істина №4: Алкоголь і гори – несумісні поняття. А міф про зігрівання може тільки нашкодити.
Істина №5: В ланцюжку маршрут-команда-спорядження неможливо визначити приорітетність. Тому, коли йдете в гори, в цьому ланцюжку має бути повна гармонія.
Істина №6: Основне не вміння триматись на лижах, а вміння безболісно і керовано падати
Істина №7: Жовтий сніг не їсти – перше правило лижника
Істина №8: Якщо лижі не зафіксовані на нозі, то вони мають бути прив’язані. Інакше можуть втекти.
Істина №9: В горах не обдурюють, тут розповідають легенди.
 

Горон Володимир
www.tourclub.com.ua

на гору >>>


ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: КОНТАКТИ

 

2012 © tourclub