УКРАЇНСЬКИЙ    СПОРТИВНИЙ    ТУРИЗМ

ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: КОНТАКТИ

ЩОРІЧНИЙ СПЛАВ ПО ДНІСТРУ "ЧУМАКУВАННЯ-2011": 8 – 14 ЛИПНЯ 2011 РОКУ

Зупинись мить - ти прекрасна!

8 липня 2011 р. День перший

Група туристів під керівництвом Володимира Бичковського вирушила у семиденний сплав по Дністру від міста Заліщики до фортеці Хотин.
О 7 год. ранку ми зібралися біля готелю «Тернопіль». Загрузили рюкзаки та спорядження у автобус, зручно вмостилися на сидіннях і через п’ять годин прибули до м. Заліщики. Ми вийшли до річки Дністер. Широка та швидкоплинна ріка. Запримітиш собі якусь хвилю, не пройде і хвилини, як вона уже проходить повз тебе. Вода мутна, дна не видно. Стоїш, милуєшся, а ріка знай собі пливе, пливе, пливе… І тільки хвильки погойдуються на її поверхні. Отак би міг стояти, немов заворожений, цілу вічність.

Річка Дністер (поблизу м. Заліщики)

Першу екскурсію, яку ми провели, була у печеру Гострі Говди. Печера гіпсова, із звивистими ходами, які ми проходили повзучи на животі. Проте, у деяких місцях, була можливість напівстоячи пройти певну ділянку маршруту. Печера красива. Кристали гіпсу мають в одних місцях біло – жовте забарвлення і неймовірно чарівний блиск. В інших місцях – вони чорні, а їх кінці, немов зорі, сяють при попаданні світла наших ліхтариків. Дно печери глинисте. Тому, коли ми вилізли з неї, довелося одразу попрати і одяг, і себе відмити.

Наша група у печері Гострі Говди

  

Кристали гіпсу у печері Гострі Говди

Пообідали, посідали на катамарани і наше «Чумакування – 2011» офіційно розпочалося. Перші хвилини були трішки моторошними, просто перехід із твердої суші на хвилюючу воду. Дністер несе катамаран, ми веслами додаємо йому ходу. Оглядаємось по сторонам, милуємось краєвидами Дністровського каньйону. І як співається у одній пісні «Гей зупинися хоч на хвилинку, тече вода не зна упинку, гей!».

Вечір, 18 год. 30 хв. Пристали до берега на околиці села Кудринці. Розбили табір, повечеряли.

Табір на околиці с. Кудринці

На місці стоянки є джерело, яке б’є із скелі на висоті 4-х поверхового будинку, утворюючи своєрідний водоспад. Неймовірно красиво. Потім ми грали в гру «Свояк» (питання – відповідь). Гра сподобалася, цікава. Гру вела Галина Ремез. А з 22 по 24 год. ми сиділи біля ватри, і віртуози – музиканти Тарас Іваноньків та Юра Крушельницький вигравали на гітарах українські пісні, а ми їм підспівували. Гарно, приємно…

         9 липня 2011 р. День другий

Кожного ранку, о 7 год., Галина Ремез проводила фізкультзарядку.
8 год. Сніданок.
10 год. екскурсія у церкву Святого Успіня та монастиря на околиці села Кудринці (Чернівецька область). У середину церкви нас не пустила охорона, оскільки ми були в шортах (треба було взяти штани). Пофотографувалися.


ц
ерква святого Успіня та учасники сплаву

12 год. стартував сплав на катамаранах. Коли пливли, стояла чудова погода. Біля села Зозулинці (Тернопільська область), на висоті 50 метрів від Дністра є капличка із цілющим джерелом. Капличка не закривається протягом року. Пройшовши трішки в сторону, стоячи на верхів’ї цього пагорба, неймовірний краєвид простягається перед зором подорожуючого. Ти стоїш, і захоплений усією цією красою, просто не хочеш спускатися вниз і плисти далі. ЗУПИНИСЬ МИТЬ – ТИ ПРЕКРАСНА.

Вечір. Стоянка біля села Колодрібка (Тернопільська область). Там є великий сад із чорними, червоними та білими черешнями, і як бонус – абрикосові дерева. МИ ЛОПАЛИ ЇХ ЖМЕНЯМИ, НЕМОВ НІКОЛИ НЕ БАЧИЛИ І НЕ КУШТУВАЛИ У СВОЄМУ ЖИТТІ. Абрикосів кожен з’їв більше кілограма. А тим, хто лишився у таборі, принесли цілий пакет фруктів. Потім граємо в гру «Свояк», тепер на очки. У грі взяли участь 14 учасників, крім чергових. Правила гри: є розділ з 5 – ти питань, які оцінюються від 10 до 50 балів. За правильну відповідь бали нараховуються, за неправильну – знімаються. Першим відповідатиме той, хто швидше вдарив у долоні.                          

Результати гри:
1 місце – Мандзюк Олег  (+ 390 // – 50)
2 місце – Янковський Тарас  (+ 300 // – 40)
3 місце – Бичковський Володя  (+ 260 // – 130)
3 місце – Костя  Грицюк  (+ 150 // – 20)

10 липня 2011 р.  День третій

Поснідали. Спустили катамарани на воду і попливли. Потім вирішили поплавати у річці. Вода холодна, але потім звикаєш. У цілях безпеки плавали у рятувальних жилетах. Від катамарана не слід далеко відпливати, оскільки течія може віднести далеко. Пройшли багато кілометрів. Протягом дня бачили дуже багато сірих чапель, і навіть дві пари білих чапель.

Ввечері пристали до берега, неподалік від села Вільховець. На стоянці встановили волейбольну сітку і зіграли 6 великих партій у волейбол.

Дністровський каньйон

11 липня 2011 р.  День четвертий

         Поснідавши, ми провели екологічну акцію, позбирали усілякий непотріб та хлам на березі. Потім нас покинув Манзюк Олег. Пливли далі. Двічі обігнули село Устя (такий вигин робить ріка Дністер). Пройшли багато. Побували на водоспадах біля сіл Звенигород та Дністрове. ШИКАРНІ!!

Купаємось у водоспаді біля с. Дзвенигород

12 липня 2011 р. День п'ятий

Встали о 7 год. Зарядка. На сніданок була каша геркулес (із курагою, ізюмом, яблуками і згущонкою) та чай з печивом. Коли ми снідали, бачили, як поважно, граційно походжає по воді лелека. Опустить у воду дзьоб, щось витягне і прямує далі. Сьогодні ми нікуди не їхали, зробили перепочинок.
Наступним етапом нашого відпочинку були змагання між катамаранами. Спочатку ми зіграли у брейн – ринг. Було три команди. Гру вела Галина Ремез. Питання були цікаві, на логіку мислення. Іноді відгадували, іноді – ні.

Результат гри:
1 місце – «Дикі Вепри»
2 місце – «Світлячки»
3 місце – «Вітер»

Склади команд:

«Світлячки»
Бичковський Володя
Янковський Тарас
Лучка Світлана
Ліщишин Володя
Василівський Іван

         «Дикі Вепри»
Крушельницький Юра
Грицюк Костя
Малюта Вікторія
Бобелюк Марта
Варфоломеєв Ігор

«Вітер»
Гінзула Мар’яна
Іваноньків Тарас
Варварчук Ігор
Гайда Максим
Дзядик Володя
Дзядик Микола 

Після розумової діяльності вирішили розім’яти м’язи у грі з веслами. Учасники гри стають в коло. Коли ведучий робить один хлопок руками – гравець рухається вправо, якщо двічі – вліво. Хто помилиться і не зловить весло – вибуває. Коли в кінці гри залишається двоє учасників, вони беруть весло у руки і починають з ним крутитися навколо своєї осі доти, поки хтось не впаде. Ми двічі провели цю гру. У першому турі виграв Тарас Янковський, а в другому – Лучка Світлана.  

Гра з веслами

14 год. – обід. Відпочивши після обіду, в 16 год. відбулися змагання із волейболу.

 

Волейбол

Результати гри:

1 місце – «Вітер»
2 місце – «Дикі Вепри»
3 місце – «Світлячки»

А потім, весь вечір, ми співали під гітару сидячи біля вогнища, аж до першої ночі.

Учасники сплаву біля ватри

Це був незрівняний день! Стільки емоцій, стільки щастя, стільки радості …

         13 липня 2011 р. Шостий день

7 год. – фізкультхвилинка
8 год. – сніданок
 год. – екологічна акція: зібрали сміття на березі та його утилізували
11 год. – сплав на катамаранах, останні кілометри до місця призначення. Пропливали у місці, де річка Збруч впадає у Дністер. І як говорять місцеві, тут знаходиться «єврейський півень», що співав на три держави

 

Катамаран «Дикі Вепри»

 

Катамаран «Вітер»

 

Катамаран «Світлячки»

Обід був короткий, біля містечка Жванець. Потім проплили ще чотири кілометри і висадилися на берег, навпроти Хотинської фортеці. Напередодні ГЕС спустила воду, і ця частина берега ще не встигла висохнути, тому ми всі дружно, по болоті, виносили речі, переносили дівчат і витягали катамарани на сушу. Під час цього дійства наш керівник став на скло і порізав ногу.

Сіли на мілину біля с. Брага

 Далі розбили табір біля с.Брага, зібрали інвентар, катамарани, які занесли до одного чоловіка. Потім повечеряли навпроти Хотинської фортеці. Ці хвилини були приємними і жалісливими. Ми відчули насолоду від того, що цілий тиждень жили подалі від цивілізації. У нас була приємна компанія, гарне спілкування, ігри, конкурси, розваги, ніяких проблем і турбот. А завтра, ще один день, і все закінчиться.

І ось, останнє змагання між катамаранами: за допомогою міміки та жестів зобразити пісню, а інші команди повинні її відгадати.

Наша команда виступала першою із піснею «Ой на горі два дубки». Тарас Янковський і Володя Ліщишин були дубками (хитали гіллям липи, дуба не знайшли), Володимир Бичковський – вітер, Івана Василівського переодягнули у дівчину (він супер справився із роллю), а Свєта була хлопцем (чудово справилась із завданням).

Виступ команди «Світлячки» із піснею «Ой на горі два дубки»

Команди одразу нашу пісню відгадали. Проте, за оригінальність ідеї, прекрасне виконання, ми тричі виступали із цією піснею. Перший раз – просто сценка, другий раз нас фотографували під час виконання, а в третє – ми всі співали цю пісню наживо під акомпанемент гітари.

ЦЕ БУВ ГРАНДІОЗНИЙ ВИСТУП.  

Виступ команди «Дикі вепри» із піснею «Олені, олені» групи ТІК.

 

Команда «Вітер» обрала пісню «В саду гуляла, квіти збирала».

 А тепер нагородження переможців. За сумою набраних балів команда «Дикі вепри» перемогла і отримала приз – магнітики з Дністром, а іншим двом командам – відкритки з річкою Дністер. А Іван отримав ще приз глядацьких симпатій – оплески.

23 год. 30 хв. Ми сидимо біля ватри, співаємо, жартуємо. І враз на небо вийшов повний місяць, наступила якась хвилинна тишина. І в цей момент Галина Ремез почала співати пісню «Ніч яка місячна», а Тарас Янковський її підтримав. Вийшов неймовірно чарівний дует.

14 липня 2011 р. Сьомий день

Незрівнянно чарівний світанок. Сьогодні День народження у Василівського Івана. Ми його привітали і подарували йому футболку та свої щирі побажання. Іван, як іменинник, вгостив усіх печивом «Конті». А потім був торт із халви, печива, згущонки та шовковиці, який усі дружно сіли і з’їли на десерт.  

Учасники сплаву на фоні Хотинської фортеці

 Приїхав бус. Ми завантажили у нього рюкзаки.

10 год. - відвідування фортеці Хотин
12 год. - Жванецька фортеця
13 год. - бункер Другої світової війни
17 год. - екскурсія в Микулинецький замок

Фортеця Хотин

Жванецька фортеця

Бункер 2-ої світової війни

Микулинецький замок

 

Троїцький костел Пресвятої Богородиці у Микулинцях

20 год. - приїзд до Тернополя на залізничний вокзал.

Коли ми вийшли із буса, на зупинці стояло багато людей, які із заздрістю дивилися на нас, туристів. Наш бус, в певній мірі, створив пробку на дорозі, і цілих 8 автобусів та 1 тролейбус нам сигналили. Потрошку, люди розходилися. По одних приїхали, інші сіли на таксі, дехто пішов на поїзд. Ми прощалися, а обійми та потиски рук були міцними і щирими. Ми розійшлися хто куди, розбіглися по своїх домівках, але пам'ять про цей сплав назавжди залишиться у наших серцях, наших душах, наших думках…  

 

 

на гору >>>

 


ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: КОНТАКТИ

 

2012 © tourclub