УКРАЇНСЬКИЙ    СПОРТИВНИЙ    ТУРИЗМ

ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: КОНТАКТИ


піший похід ІІ к.с.: горгани, свидовець, чорногора

час: 19-25.10.2012 (7 днів)

маршрут: Яремче - пер. Переслоп - р. Зубрівка - г.Довбушанка - г. Ведмежик - с. Бистриця - г. Сивуля - пер. Легіонів - г. Братківська - витоки Ч. Тиси - г. Татарука- оз. Апшинець - оз .Герешаска - оз. Ворожеска - г. Близниця- с. Кваси -г Шешул - г. Петрос - г. Говерла -г. Туркул - оз. Несамовите - Заросляк - с. Ворохта

учасники: Ігор Дундій, Арсен Корецький

перевал Пересліп

г. Довбушанка
урочище Пекло
г. Сивуля

витоки Чорної Тиси

г. Близниця
г. Петрос

Початковою точкою нашого походу в Карпатах було Яремче. Погода виявилась, я б сказав, дуже сонячною. Здавалось, що йти по промаркованому маршруту досить легко, але ми все ж таки спромоглися пропустити поворот на перевал Пересліп), який згодом таки знайшли. На перевалі у нас був вибір – іти одразу далі в сторону Довбушанки, чи почекати наших колег, які у цей час були на хребті Явірник і теж мали от-от спуститись на перевал. Прийняли рішення іти далі на спуск в долину р. Зубрівки, була надія, що там ми зустрінемося з тою ж таки групою, і наступного дня разом будемо підніматись на Довбушанку. Як виявилось у вечері очікувана зустріч так і не відбулась.

Наступного ранку почали підйом на Довбушанку. Погода цього дня теж була чудова, що підбадьорювало нас. На вершині зустріли перших туристів у нашому поході. Ми розпитали у них дорогу до Бистриці, але чіткої відповіді не отримали, оскільки туристи трохи поблукали… Далі чекав жереп, але все було значно кращим ніж очікувалось, і ми досить швидко спустились у Бистрицю. Село виявилось протяжним. У центрі докупили необхідну нам провізію і пішли далі у сторону Сивулі. Місце для ночівлі ми обрали поблизу водоспаду Салатручіль.

Наступного ранку наш шлях пролягав попри річку Салатрук до Сивулі і далі до перевалу Легіонів. Дорога на вершину виявилась дуже хорошою та мальовничою. Краса урочища Пекло та полонини Рущина приголомшує. На Великій Сивулі зустріли любителів фотографій, які спромоглися вийти на вершину з великою кількістю фотоапаратури. А далі було найцікавіше – хребет Тавпіширка. Попередньо дивлячись на карту здавалось, що нічого особливого цей маленький хребет собою не являє, але як виявилось на практиці це була найзахоплююча ділянка нашого маршруту, у сенсі крутих підйомів і спусків. Після такого карпатського родео, приємно було розбити табір на перевалі Легіонів та трохи відпочити. Увечері з дому прийшли новини, що погода надалі буде погіршуватись, і ми, сидячи біля ватри, розмірковували, чим це для нас попахує.

Цього дня значна частина шляху проходила лісовими стежками. Дорога доволі довго буда досить полога, однак, коли підійшли до підніжжя гори Дурня, все різко змінилось, стежка виявили дуже стрімкою, і це викликало інтерес, а що ж далі. Коли вийшли з зони лісу шлях знову став більш рівним. Вражаючим був спуск з гори Братківської, я тоді подумав - як добре, що я спускаюсь цією стежкою, а не піднімаюсь. А далі була найбільша загадка цього дня, чи встигнемо ми до заходу сонця дійти до озера Апшинець. Як виявилось пізніше – встигли. У вечері погода несподівано дуже швидко змінилась. Приблизно за годину часу, температура опустилась десь на 15 градусів і була близькою до – 3º С, що для нас було незвично, тому що звичним одягом, як це не дивно, стали шорти та футболка.

Завдання наступного дня було одне, дійти якомога далі на Чорногірський хребет. Отже, йшли ми, як завжди швидко і не помітили, як уже опівдні були у селі Кваси. В селі докупили необхідні нам продукти, і з подивом помітили, що знамените джерело у Квасах пересохло. Ночівлю запланували поблизу біостаціонару, а дійти туди вирішили через гору Веснарку, через що могли поплатитись подертими штанами, адже на одній з полонин Веснарки, нас очікував несподіваний сюрприз, у вигляді досить таки великих собак, які були, м’яко кажучи, не в захваті від нашої присутності. Отже, собаки змусили нас звернути з потрібної стежки і йти лісом, траверсуючи гору. Коли успішно дійшли до біостаціонару, погода знову змінилась, з сонячної на густий туман. З’явились думки про завтрашній дощ…

Ранок зустрів нас густим туманом, але радувало те, що й досі не було опадів. Дійшовши до перемички між Шешулом і Петросом, побачили чудовий краєвид – ми вище хмар, і знову ж таки на нас світить сонце. Це різко змінило ранковий песимістичний настрій на оптимістичний. З Петросу відкрився просто неймовірний краєвид. Далі швидко спустились на перемичку, і поспішили у напрямку Говерли. Найвища вершина України, на якій вже був мабуть втридцяте, зустріла нас різкою зміною погоди, і ми уже не милувались краєвидом, а старались якнайшвидше дійти до Несамовитого. Далі 7 км до Заросляка просто шикарною стежкою лісом. Місце для ночівлі ми знайшли приблизно на 4 км нижче спортбази.

Наступний ранок був останнім у цьому поході. Нам залишилось пройти близько 10 км до кінцевої точки нашого маршруту. Уже не було куди поспішати, ми були щиро здивовані тому, що провели свій похід у Карпатах, що тривав тиждень, так і не побачивши дощу. Дорогою обговорювали нашу чудову подорож, та все ж таки уже хотілось додому.


Про похід звітував
Ігор Дундій

Обговорення походу на форумі Турклубу >>>

на гору >>>


ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: КОНТАКТИ

 

2012 © tourclub