УКРАЇНСЬКИЙ    СПОРТИВНИЙ    ТУРИЗМ

ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: СТАТТІ :: КОНТАКТИ

 

Екскурсія в печеру гострі говди  (листопад 2011)

Опис печери, або Що найбільше запам'яталося

Печера маленька :), звичайно, якщо порівнювати з Млинками - протяжність 3,5 км.

Ходи.
 На перший погляд, тільки низькі і вузькі особливо на початку. Дуже прикольно розміщений вхід - щоб його знайти треба трохи пошукати... і знайти дверцята як з казки про Алісу (висота до метра, ширина, десь, півметра).Є кілька дуже вузьких ходів, куди не влізло навіть наше відро. Саме цей прохід ми поглибили, щоб наступного разу відро таки влізо. Та вже за кілька десятків метрів галереї стають вищими, але в ширині значного розмаху не набувають. Найбільший зал не перевищував 3 м в ширину. А в кінці нашого маршруту нас чекав сюрприз - розпори. Але тут вони не такі гладкі як у Млинках, а  навпаки дуже колючі, так як мало ходжені.



Кристали
зустрічаються часто, є дуже гарний зал весь вкритий кристалами, так і називається - Кристалічний. Максимальний розмір кристалів, які ми зустріли, як сірникова коробка, формою нагадують пластинки. Колір - білий, жовтавий, кремовий.

Натічних форм практично немає - одна формочка у залі Кончіта



Чорний наліт - ось це найцікавіше, тут його надзвичайно багато. Дуже часто наліт збирається попри стіни від підлоги і до висоти 10-15 см від підлоги. В деяких залах ним вкрита вся підлога. Іноді нальотом засипані кристали, від чого здається, що вони чорні, але якщо потерти, то наліт знімається. Вирішила пошукати, що це за дивний наліт - знайшла дві версії:
1) це оксид марганцю - причин утворення саме в цих умовах не знайшла :(
2) бактеріальний наліт - вода занесла разом з глиною бактерії, які з часом розмножились і вкрили простори таким нальотом. Цитую: "Бактерии существуют во всех пещерах, где есть хотя бы незначительное перемещение воздуха. Особенно много их в теплых подземных гротах Средиземноморья. Почти невесомые, они в условиях неподвижного воздуха могут целыми днями или даже неделями опускаться на дно пещеры, покрывая черноватым слоем сталагмиты и сталактиты. Свободной остается лишь кровля пещер. На фото 95 показан один из сталактитов пещеры Куэва-ди-Арта на острове Мальорка. На его причудливо вылепленной поверхности хорошо различимы темные бактериальные налеты."

Глина тут її і справді багато, занесені глиною частина кристалів, в деяких місцях поверх глини поросли кристали. В одній статті написано, що це пов'язано із затопленням печери, яке відбулось досить недавно. Що спершу на поверхні вода утворила в воронці озерце, а з часом дно промилось і на певний час печера була затоплена водою з глиною. Потім вода вийшла, а глина осіла.
 


Кажани Їх тут досить багато, схожа ситуація як у Вертебі. Цікаво, чому їх мало у Млинках? Думаю є дві причини: 1) людність - в цю печеру люди заходять лише кілька разів на рік, 2) низькі ходи більше їх приваблюють, атмосфера тут більш затишна. Враховуючи цей факт, можна припустити, що в Млинках,  кажанів теж  багато, просто вони залітають подалі у пошуках от-таких вузьких і низьких ходів.

Кашуба Юлія

Спогади і враження  учасника:

Про цю печеру почув недавно, а точніше восени 2010 року, коли мандрував замками Тернопілля разом з Турклубом, але потрапити у печеру так і вдалось, максимум - то знайшов вхід і обмастився добряче. Зате, бажання потрапити в середину залишилось досить сильним.
Наступна зустріч з печерою була під час Чумакування по Дністру цього літа. Тоді ми зайшли трохи далі, але все рівно пару годин виявилось теж замало.
Пройшов рік від першої зустрічі з цим чудом природи. Зібралась команда, яка теж зацікавилась печерою Скитською, перша назва печери, яка згодом забулась. Вибрали день і вирішили штурмувати. Для штурму взяли пару відер, пару саперок. Взяли ключ, приїхали, переодяглись, побачили місцевий смітник, знайшли вхід. Виконали операцію, чи ритуал, який забезпечує сухе і комфортне перебування в печері. Робимо фото на вході, одягаємо білі рукавички і заходимо.
Як правило, вхід у печери має бути досить вологим через конденсат, але ми зустрічаємо суху глину. І, ви не повірите, чим далі - тим глина мокріша.
Ну ось двері, відкриваємо замок і повземо далі.
Тут, чудо - висить колонія кажанів виду  Підковоніс.
Наше завдання - копати самий дальній південний тупик. Але хід «Духовка», який знаходиться фактично на вході, не пропустив нас, а точніше наше відро. Довелось його залиши і піти подивитись на тупик, який ми мали копати.
Орієнтування по карті відбувалося досить просто, бо по маршруту розставлені стрілки і цифри, які позначені на карті.
Через півтори години спускаємось до зазначеного тупика, але без відра немає там що робити. Повертаємо назад трохи іншим ходом. По дорозі зустрічаємо сплячих кажанів, чудові дивні кристали, а також різни витвори людей, які залишились в печері.


Робимо перекус. В наявності є шоколад і мандаринка. Ділимось, але порівно поділити важко, починаємо загадувати загадки і визначаємо кому дістанеться більше і чого.
Ось біля відра починаємо розкопувати «Духовку», щоб на наступний раз відра можна було занести далі.
Проходить година - півтори і від ходу, який проходився повзком на животі, нічого не залишається, тільки прокоп, через який тепер можна на велосипеді проїжджати. Ну, може я трохи загнув, зате на колінах точно пройдеш, а хід «Духовка» залишився тільки в пам’яті тих, хто його застав і на фото. Ось тільки надіюсь, що місцеві спелеологи не будуть нас через те згадувати поганими словами, тому прошу пробачення, що ми позбавили вас такої насолоди, як хід «Духовка».
На все про все, з дорогою пішло трохи більше ніж 12 годин, а чистий час в печері - 5 годин 47 хвилин. Ну, час може й чистий, зате ми вийшли, як поросята, Ігоря годинник тому свідок.
Команда Турклубівців: Бичковський Володя, Рибаков Саша, Кашуба Юля, Косенко Оксана, Курило Володя, Дундій Ігор і Гора Любчик з Кристалу.


Попрацювали на славу!!!


Бичковський Володя


Фотографії в Пікасі

Обговорення на форумі

 

 

на гору >>>


ГОЛОВНА :: ФОРУМ :: ПЛАНИ :: ЗВІТИ :: ПРО КЛУБ :: КОНТАКТИ

 

2012 © tourclub